Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного центру (диспансеру), становлення та розвитку дерматовенерологічної служби області


В архівній довідці державного архіву Вінницької області № 06-230 від 18.11.1999 року зазначено, що в документах Подільської губернської робітничо – селянської Інспекції є акт за 23 червня 1924 року про перевірку роботи Вінницького центрального шкірно -венерологічного диспансеру, де вказано, що він був заснований в 1921 році в м. Вінниці. Також в архівній довідці державного архіву Вінницької області 06-317 від 22.09.2003 року зазначено, що в лютому 1920 року у м. Вінниці був заснований венерологічний диспансер.
В рукописах, які збереглися до цього часу, є інформація, що основна будівля, в якій в майбутньому буде відкрито диспансер, побудована в 1902 році.

На фото будівлі ( див. нижче) зазначено, що це Вінницька приватна жіноча гімназія І.Н. Драганової. Це була трьохповерхова будівля з червоної цегли, металевим дахом та з технічним поверхом. Поруч з будівлею – ворота до внутрішнього двору. До будівлі вели 5 вхідних дверей. На другому та третьому поверхах в центрі будівлі розміщені великі лоджії.

обласний шкірно венерологічний центр

Також є відомості про лікарську практику лікаря Патла з надання допомоги хворим на шкірні захворювання в цій будівлі після революції до 1920 року. Засновником диспансеру в лютому 2020 року став лікар – дерматовенеролог Євген Львович Проневич, який став його першим головним лікарем. Під його керівництвом в Вінницький області розпочали відкривати перші шкірно-венеричні пункти.

В той час Вінницький обласний клінічний шкірно-венеричний диспансер мав амбулаторію і стаціонар на 50 ліжок з невеликим штатом лікарів на 6 – 7 одиниць, приміщення складалось з 26 кімнат.

З 1925 по 1932 рік існував Вінницький окружний шкірно -венерологічний диспансер, а з 1932 року Вінницький обласний шкірно – венерологічний диспансер, який крім населення Вінницької області обслуговував частину Хмельницької та Житомирської областей. З 1927 до початку війни диспансером керував Трахтенберг Шнеєр Юхимович.

В 1934 році була створена кафедра шкірних та венеричних хвороб на базі Вінницького обласного клінічного шкірно – венерологічного диспансеру. Першим завідувачем кафедри був професор С.А. Глауберзон (1934-1937).

В період окупації Вінниці німецько-фашистськими загарбниками будинок диспансеру був зруйнований і до 1944 року заклад не працював. Після звільнення від окупації будинок був відремонтований і видозмінений. На жаль, інформація про роботу диспансеру в ті часи відсутня.

В 1947 році в м. Вінниці відкривається міський шкірно-венерологічний диспансер. Головним лікарем диспансеру призначено Кеніса Володимира Яковича . Диспансер в той час знаходився на міському забезпеченні з обмеженим штатом лікарів і середнього медперсоналу. В цьому ж році в області було організовано ще 4 районних шкірно-венерологічних диспансери – Могилів-Подільський, Жмеринський, Тульчинський та Гайсинський. Всього в області було розгорнуто 264 стаціонарних ліжок для дерматовенерологічних хворих, в тому числі 100 у Вінницькому диспансері, 90 в районних диспансерах та 74 в загальнолікарській мережі. В області працювало 64 лікарів-дерматовенерологів, для порівняння – в 20-х роках минулого століття – 7 лікарів.

В 1950 році на базі Вінницького міського шкірно – венерологічного диспансера зі своїм штатом лікарів в 10 одиниць був відкритий обласний шкірно – венерологічний диспансер, де вже лікувались не лише жителі м. Вінниці, але і хворі з усієї Вінницької області.

В 1953 році міський і обласний шкірно – венерологічні диспансери було об’єднано в один медичний заклад, що отримав назву Вінницький обласний шкірно-венерологічний диспансер, головним лікарем якого стала Марія Михайлівна Лотарьова.
На фото в першому ряду Кеніс В.Я. та Лотарьова М.М.

Оновлений диспансер представляв собою вже великий обласний лікувальний заклад, якому нараховувалось 20 лікарських одиниць. В 1958 році було здійснено капітальний ремонт будівлі, до основної частини будівлі було прибудовано трьохповерхову частину, де було розміщено санвузли та димова шахта. В диспансері налічувалось в стаціонарі 75 ліжок. В ті роки лікарі обласного шкірно-венерологічного диспансеру провели велику роботу по зниженню кількості свіжих форм сифілісу, гонореї, по ліквідації вогнищ грибкових захворювань в дитячих будинках, підготовці кадрів венерологів, по організації серологічної допомоги. Основним видом діяльності диспансерів були масові обстеження працюючих по виявленню венеричних хворих. Так, при профілактичних оглядах в 1950 році було оглянуто 189 789 осіб, в 1966 році – близько 1,5 млн осіб.


Обласний диспансер здійснює велику організаційно-методичну роботу, керуючи всією мережею проти венеричних закладів області, головним чином, шляхом систематичних, планових виїздів лікарів на периферію. Проводиться лікувально-профілактична , спільно з лікарнями області консультативна робота, підготовка кадрів дерматовенерологів, лаборантів, серологів і підвищення кваліфікації лікарів суміжних спеціальностей. З січня 1972 року по 1992 рік диспансер очолював вінничанин (с. Тарасівка Жмеринського району) Гарматюк Григорій Костянтинович .

Гарматюк Григорій Костянтинович

В період його роботи було здійснено капітальний ремонт основного корпусу (обкладено облицювальною плиткою), перекрито дах із заміною дерев’яних конструкцій та шиферу, виведено з підвального приміщення котельню, побудовано окремі приміщення для лабораторії, встановлено стаціонарну дезінфекційну камеру. В селі Жабелівка Вінницького району побудовано одноповерховий лікувальний корпус закритого типу на 50 стаціонарних ліжок з підсобними господарськими приміщеннями, котельнею,очисними спорудами, облаштовано свердловину питної води та встелено 1,5 км асфальту для під’їзду до лікувального корпусу. В 1972 році в лабораторній діагностиці впроваджено реакцію імобілізації блідої трепонеми (РІТ) та в 1978 році- реацію імунофлуоресценції трепонем (РІФ) , а також бактеріологічну діагностику піодермії.

По ініціативі диспансера проводять ряд заходів по покращенню шкірно – венерологічної служби в області:

  • в 1972 році в Шпиковській дільничній лікарні відкриття серологічної лабораторії;
  • в 1975 році створена школа передового досвіду на базі Бершадського ЦРЛ;
  • в 1976 році школа передового досвіду відкрита на базі Гайсинського диспансеру;
  • в 1977 році введено в будівництво нову споруду Гайсинського шкірно -венерологічного диспансеру.

В 1979 році створена централізована бактеріологічна лабораторія. Головним лікарем з 1992 року до 2011 року був Бардашевський Олег Борисович.

Бардашевський Олег Борисович

Було подолано спалах венеричних хвороб в 90-х роках . Придбано 2 санітарні автомобілі. Замінено вікна в будівлях закладу на енергоощадні, здійснювалися поточні ремонти для підтримування закладу в належному стані. Диспансер продовжив напрацьовані традиції , розширено штат лікарів, налагоджено збір та обробку статистичної звітності, аналітична робота за напрямком діяльності, виїзди в райони лікарів-кураторів для надання організаційно-методичної та практичної роботи. Нарощуються потужності лабораторної діагностики, здійснюються навчання лікарів-лаборантів практичним навикам постановки реакції Васермана та інших досліджень.

З 2011 по травень 2014 року головним лікарем диспансеру працював Бельц Сергій Євгенович.

З червня 2014 року диспансер очолює к.м.н. Трет’яков Максим Сергійович.

Трет’яков Максим Сергійович

За останні 5 років значно покращилась матеріально-технічна база закладу . Проведено капітальні ремонти кабінетів лікарів диспансерного відділу, стаціонарного відділення, баквідділу клініко-діагностичної лабораторії, опалювальної системи та водогону, облаштовано водопостачання та водовідведення в палатах стаціонарного відділення, відремонтовано дах на всіх будівлях. Придбано цілий ряд медичних апаратів, фізотерапевтичне, лабораторне обладнання та апаратура, комп’ютерна техніка та медична інформаційна програма «Доктор Елекс», меблі, водонагрівачі та інше устаткування.
В жовтні 2019 року заклад реорганізовано в комунальне некомерційне підприємство «Вінницький обласний клінічний шкірно-венерологічний центр Вінницької обласної ради», а керівник стає директором підприємства. З січня 2020 року в рамках контрактування з НСЗУ було скорочено стаціонарне відділення центру. Центром укладено договір з НСЗУ з надання амбулаторної спеціалізованої та високоспеціалізованої дерматовенерологічної допомоги населенню, отримано нову ліцензію.
Станом на 1 січня 2020 року загальна кількість штатних посад складала 58,25 одиниць, з них 15 посад лікарів, в тому числі 8,75 посад лікарів-дерматовенерологів, 14,75 посад середніх медичних працівників. Облаштовано 12 електронних робочих місць . Впроваджується електронний документообіг. В закладі працюють лікарі-дерматовенерологи вищої категорії (83%), більша половина лікарів центру (70%) мають спеціалізацію як по дорослій так по дитячій дерматовенерології.
Працює клініко-діагностична лабораторія, яка здійснює специфічні дослідження в діагностиці сифілісу та інших венеричних хвороб, інфекцій що передаються статевим шляхом, висококонтагіозних дерматологічних захворювань, впроваджуються сучасні методики діагностики. Фізіотерапевтичний кабінет центру оснащений сучасною лікувальною апаратурою. В закладі амбулаторно здійснюється видалення всіх видів новоутворень шкіри. Центр продовжує здійснювати координацію дій всіх лікувальних закладів області з надання дерматовенерологічної допомоги населенню, проводить та бере участь у конференціях, тематичних семінарах, майстер-класах, симпозіумах для лікарів-дерматовенерологів, збір статистичних звітів та формування стратегії в проведенні заходів з попередження розповсюдження венеричних захворювань та заразних шкірних хвороб на території області.